Села
Терасні села та їхні фаладжі
Аль-Акр, Аль-Айн та Аш-Шарайя туляться до скелі над своїми садами, які живлять багатовікові канали, що працюють самопливом.
Check dates and availability ↗Села та вода на плато Сайк
| Місце | Що це таке | Чому варто поїхати |
|---|---|---|
| Аль-Акр | Кам'яне село на краю плато, відоме своїми розаріями | Початок або завершення класичної прогулянки трьома селами |
| Аль-Айн | Село на скелястому виступі над ущелиною Ваді-аль-Айн | Найбільш фотографований вид на горі |
| Аш-Шарджа | Село, що спускається до терасованих плантацій | Тераси троянд і найзеленіша ділянка прогулянки |
| Wadi Bani Habib | Село, залишене в 1980-х роках | Зруйновані кам'яні будинки; кам'яні сходи, що ведуть униз у ваді |
| Сайк | Головне поселення плато, 2002 м | Інфраструктура та орієнтир для місцевих кліматичних даних |
| Біркат Аль-Мууз | Містечко біля підніжжя підйому, нижче контрольно-пропускного пункту | Фаладж Аль-Хатмін, об'єкт ЮНЕСКО з 2006 року |
Сходи садів
З дороги плато виглядає як голий сірий вапняк. Підійдіть до краю — і гора вивертається навиворіт: унизу села, вузькі тераси спускаються по скелі щільними стрічками, кожна — підпірна стіна зі складеного каменю, що тримає смужку ґрунту, ледь ширшу за коридор. Цю місцевість обробляють щонайменше тисячу років, і густе терасування збереглося нижче Аль-Айн та Аль-Акр. Гранати, абрикоси, волоські горіхи, персики, виноград та інжир ростуть тут поряд із трояндами. У цьому немає нічого випадкового — кожна тераса, стіна й канал спроєктовані, і значна їх частина досі доглядається родинами, яким вони належать.
Що таке фаладж насправді
Фаладж — у множині афладж — це самопливний водний канал. Вода забирається з джерела або з водоносного горизонту, іноді через тунель, прокладений у скелі, а потім ведеться по ретельно вивіреному каналу туди, де вона потрібна, і надходить без жодного насоса. На Джебель-Ахдарі канали тягнуться вздовж терасних стін і між будинками, і саме їхній ухил визначає, яку терасу взагалі можна зрошувати. Розподіл води відбувається за часом, а не за об'ємом: кожне домогосподарство має право на потік протягом визначеного періоду, який традиційно відстежували за тінню вдень і за зорями вночі. У написі ЮНЕСКО зазначено, що в Омані досі використовується близько 3000 афладжів.
Прогулянка трьома селами
Класичний маршрут з'єднує Аль-Акр, Аль-Айн та Аш-Шарайю пішки, вздовж вуличок і каналів фаладж між ними. Опубліковані описи різняться: одні обіцяють легку годину-дві між двома селами, інші описують повніше коло близько 8 км, яке займає три-чотири години. Ця різниця реальна, а не через недбалість авторів: існує кілька сполучених стежок і жодного єдиного офіційного маршруту. Це не технічна ходьба, але це нерівне каміння, місцями відкрита місцевість, а поруч зі стежкою — обриви. Одноденні тури з Муската зазвичай включають скорочену версію.
Ваді Бані Хабіб — село, яке покинули
За кілька хвилин їзди від головних сіл, Ваді Бані Хабіб — найатмосферніша зупинка на плато: село кам'яних будинків на протилежному боці невеликої ущелини, покинуте у 1980-х, коли мешканці переїхали в житло з кращим доступом до доріг і послуг. Сходинкова стежка веде від паркування вниз у ваді та вгору на інший бік до руїн, де дверні та віконні отвори збереглися в стінах, які інакше вже без дахів і заросли. Волоські горіхи та абрикоси встеляють дно ваді; деякі старі сади досі доглядають, а деякі залишили напризволяще.
Фаладж ЮНЕСКО в підніжжя гори
Перед контрольно-пропускним пунктом, біля самого підніжжя гори, Біркат Аль-Муз вартий зупинки, яку йому зазвичай приділяють у більшості одноденних турів. Фаладж Аль-Хатмін, який зрошує містечко, — один із п'яти афладжів, внесених до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у 2006 році як Іригаційні системи афладж в Омані. Це дауді-фаладж — тип із глибоким тунелем, який тече цілий рік, із заявленою витратою близько 166 літрів за секунду на приблизно 2450 м від материнської свердловини до точки виходу води на поверхню. Зверніть увагу на важливу відмінність: об'єктом спадщини є саме цей фаладж у Біркат Аль-Музі, а не гірські тераси над ним.
Це робочі села, а не музей просто неба
Це населені місця з приватною власністю, а не об'єкт спадщини з турнікетом на вході. Тераси — чийсь дохід, фрукти не для збору, а стежки, які виглядають публічними, можуть пролягати через чийсь сад. Рекомендації міністерства туризму Оману прикривати плечі та коліна тут застосовні більше, ніж будь-де на узбережжі, і ті ж рекомендації просять відвідувачів питати дозволу перед фотографуванням людей. Їдьте повільно через поселення, де вулички вузькі, а діти користуються ними. Купівля рожевої води або меду безпосередньо у місцевого виробника — одне з найкорисніших вражень для відвідувача.